Три чисто ірландських фільма
Залягти на дно у Брюгге (In Bruges)
Брати МакДони – два знакові ірландці, які, на відміну від багатьох інших братів-режисерів, завжди знімають фільми порізно, кожен своє кіно. І кожен робить це круто.
«Залягти на дно у Брюгге» — кримінальна чорна трагікомедія Мартіна МакДона за участю Коліна Фаррелла, Брендана Глісона та Рейфа Файнса. Смішна, душевна, сумна історія двох найманих убивць та їх боса, які всі як один виявилися надто благородними та людяними. Дія розгортається в бельгійській провінції Брюгге, де герой Фаррелла страждає від провини, герой Глісона страждає через дружнє і батьківське почуття до героя Фаррелла, а персонаж Файнса страждає через твердість переконання, що немає нічого важливішого за принципи і честь.
Голгофа (Calvary)
Теж чорна трагікомедія, теж із Бренданом Глісоном, але вже від іншого брата, від Джона Майкла МакДона. Герой Глісона, який виконав тут свою найкращу роль – парафіяльний католицький священик у маленькому ірландському містечку. У першій сцені фільму, у сповідальні, якийсь анонім обіцяє за тиждень убити священика, щоб таким чином помститися за сексуальне насильство, якого зазнав у дитинстві з боку іншого священнослужителя, нині покійного.
Замість того, щоб звернутися в поліцію, персонаж Глісона у свої сім днів, співзвучні з сімома днями, за які Бог створив Землю і все живе, робить звичайний обхід своїх парафіян і намагається допомогти кожному. Крізь їдкий чорний гумор, цинізм і скепсис автор «Голгофи» говорить про останню віру в гуманізм і самовідданість, про віру в чесноту та в кращі якості людини, незважаючи на весь бруд, гниль і скверну навколо. Смішна і жорстока, героїчна та приземлена, «Голгофа» оспівує здатність до самопожертви і примудряється, прикриваючись форматом іронічної комедії, бути справді величною драмою.
Вітер, який хитає верес (The Wind That Shakes the Barley)
Драма режисера Кена Лоуча з Кілліаном Мерфі у головній ролі, удостоєна каннської «Золотої пальмової гілки». Поетична назва посилає до балади ірландського письменника та фольклориста Роберта Дуайєра Джойса «Вітер, що колише ячмінь». Це тонкий, делікатний, важливий фільм на найболючішу для ірландців тему – тему війни за незалежність від Британської імперії. Лоуч не виставляє одних однозначно лиходіями, а інших однозначно героями, його цікавить внутрішній конфлікт та внутрішній розкол. Війна за незалежність перетікає в громадянську війну, що розриває країну на два табори та розриває зв’язок двох братів, головних героїв, коли один залишається вірним ІРА, а інший переходить на бік нової влади. І це внутрішньокровне зіткнення схоже на протистояння червоних і білих, коли брат ненавидить брата, дружини чоловіків, діти батьків.