В інтернеті поширена фотографія виконаної з каменю та металу композиції, авторство якої приписують знаменитому російському ювеліру чи співробітникам його фірми. Ми перевірили, чи справедлива така атрибуція.
Згідно з повідомленнями, поширеними у соціальних мережах, у 2011 році Музей Фаберже в німецькому Баден-Бадені придбав за €800 000 ($1,1 млн) раніше невідому авангардну роботу майстра. «Типовий російський натюрморт» являє собою гранену склянку з кришталю, цигарковий недопалок з кварцу, яєчню-глазунью з каменю та бурштину, муху і рибку зі срібла, а також копію газети «Відомості Санкт-Петербурзького містоначальства» з текстом маніфеста державного порядку». Все це розташоване на цеглині з червоної яшми. Такі повідомлення можна виявити в багатьох популярних пабликах у «ВКонтакті»: «Концептуальний вандалізм», History Porn, «Лепра», World of History та ін.
Як пишуть у деяких джерелах, перші повідомлення про купівлю виробу, який потім став відомим як «Пролетарський сніданок», з’явилися в листопаді 2011 року. Тоді журналістка Шейн Ферро опублікувала на платформі Blouin ArtInfo нотатку під назвою “Сніданок у стилі авангарду російського ювеліра Фаберже за $1,1 млн”.
Автор, не називаючи джерело інформації, нібито повідомила про те, що Музей Фаберже в Баден-Бадені заплатив таку суму за роботу, яка здається нехарактерною для офіційного ювеліра будинку Романових, який прославився виготовленням великодніх яєць. На жаль, знайти оригінал нотатки нам не вдалося – сайт Blouin ArtInfo недоступний, а соціальні мережі проекту не оновлювалися з березня 2020 року. Проте наприкінці листопада 2011 року про раніше невідому роботу майстра написали як зарубіжні, так і російські ЗМІ, у тому числі Newsru.com і «Коммерсант».
Ще за півтора місяці до появи передбачуваної нотатки Ферро повідомлення про нове надходження з’явилося і на сайті баден-баденського музею. Опис нового експонату (без згадки заплаченої за нього суми) завершується словами
«Для нас, співробітників Музею Фаберже, найважливішим є той факт, що ми змогли виставити ще один шедевр великого Карла Фаберже, який змушує відкривати свою творчість з нового, незвичайного боку, не перестаючи при цьому захоплювати своїм.
Наразі «Пролетарський сніданок» не згадується на сайті музею серед експонатів.
У 2009 році Музей Фаберже в Баден-Бадені відкрив Олександр Іванов, який називає себе мільярдером і власником полотен да Вінчі, Рембрандта та Боттічеллі, а також золота етрусків, інків та ацтеків. Втім, демонструвати усі ці цінності колекціонер відмовляється.
Експерти з творчості Фаберже неодноразово висловлювали сумніви у тому, що у Баден-Бадені експонуються оригінали відомого ювеліра. Крім німецького музею, Іванов керує «Російським національним музеєм» — за цією назвою ховається не установа, а закрите акціонерне товариство, зареєстроване на південному сході Москви і не має загальнодоступних виставкових просторів. Наприкінці 2020 року два пов’язані з Івановим музею брали участь у виставці Фаберже в Ермітажі, яка викликала скандал через звинувачення в експонуванні підробок. Незабаром після виходу присвяченої йому статті на ВВС «Пролетарський сніданок» зник із сайту музею в Баден-Бадені.
“Пролетарський сніданок” не згадується серед спадщини Фаберже в жодному авторитетному каталозі або довіднику. Більше того, музей у Баден-Бадені не розповідає про його провенанс, тобто історію походження та переходи від одного власника до іншого. Установа не називає точну дату створення предмета та не демонструє фотографії клейм, які могли б підтвердити його справжність. З іншого боку, ще за радянських часів фальсифікатори ставили на предмети декоративно-ужиткового мистецтва фальшиві клейма Фаберже, щоб підвищити ціну виробів.
Сумніви у мистецтвознавців виникають і через зовнішній вигляд цього предмета. Фірма «Фаберже» виготовляла настільні композиції-обманки, але це були витончені делікатні дрібнички: наприклад, кришталеві вази з квітами, злаками або гілочками ягід. Виріб, який отримав популярність як «Пролетарський сніданок», авангардний і (для дореволюційної Росії) вкрай передовий. Такий набір предметів для натюрморту (безумовно, що мають алегоричне значення) зустрічатиметься в живописі, наприклад, у Кузьми Петрова-Водкіна і Давида Штеренберга, проте не раніше 1917 року, а по-справжньому популярним стане ще пізніше. Подібні проривні іконографії в ювелірних виробах не виникають власними силами, а відображають тенденції в живопису та інших видах мистецтва. Відповідно, «Пролетарський сніданок» міг з’явитися лише в останні місяці діяльності фірми, адже після Жовтневої революції її робота припинилася.
Викликає сумніви і нібито виготовлена Фаберже гранована склянка — на початку XX століття були значно поширеніші склянки з фіксованим діаметром, тоді як у «Пролетарському сніданку» він збільшується від основи до обідка. Така форма характерніша для виробів радянського періоду.
Ще один аргумент пов’язаний з тим, що фірма «Фаберже» була офіційним постачальником двору Його Імператорської Величності – це дозволяло не тільки збільшити виторг, а й неймовірно підняти престиж підприємства.
Пролетарський сніданок містить зображення маніфесту, підписаного Миколою II в результаті революції 1905 року
Імператор цей документ не любив — за день до публікації він писав петербурзькому генерал-губернатору Трепову:
«Так, Росії дарується Конституція. Небагато нас було, які боролися проти неї. Але підтримки у цій боротьбі звідки не прийшло. Щодня від нас відверталося все більше людей, і врешті-решт сталося неминуче».
Насилу віриться, що постачальник імператорського двору виготовив предмет, який, судячи з усього, засмутив би його головного замовника. Версія, що Фаберже або його майстри створили виріб самостійно, з «пролетарських» симпатій, здається безпідставною через велику вартість матеріалу та трудовитрат. Хто міг бути замовником такого виробу? Схильний до викладених у маніфесті ідей і до того ж досить багатий ліберал, який доклав руку до «перемоги» над Миколою II та консерваторами у 1905 році? Малоймовірно, тим більше, що набір предметів у натюрморті асоціюється саме з пролетаріями, а не з «буржуями» і став актуальним для мистецтва після 1917 року. Самі ж пролетарі після підписання маніфесту в основному залишилися незадоволені проголошеними реформами.
У 2008 році в журналі про каменерізну справу «Сізіф» вийшов некролог, присвячений петербурзькому майстру Юрію Топтунову
Автор цього тексту Андрій Левенталь пише:
«У нашій спільній роботі на тему поп-арту “Маніфест 1905 року”, виконаної у вигляді натюрморту, Юрій Миколайович не пожалкував сил на віртуозне виконання найдрібніших елементів: уривка газети, мух, що повзають по яєчні, скелетика кільки. Всі ці елементи, розташовані на площині дореволюційної цегли, виготовленої із сургучної яшми, виглядають настільки натурально, що здаються реальними, а не виконаними зі срібла».
Опис цієї роботи на диво схожий на те, як на сайті Музею Фаберже в Німеччині представлений «Пролетарський сніданок». Але, на жаль, зробити твердження про їхню повну ідентичність ми не можемо — у публікації «Сізіфа» немає зображення виробу під назвою «Маніфест 1905 року». Левенталь не вказує і численних подробиць, які могли б послужити зачіпками: коли саме цю роботу виготовили, хто був її власником, чи продавалася вона на аукціонах чи в приватному порядку, де зберігається зараз тощо. У 2016 році Левенталю написали з проханням прокоментувати збіг описів у Facebook. На наші повідомлення він також не відповів. Ми звернулися за консультацією до співробітника Музею Фаберже в Санкт-Петербурзі – він заснований фондом Віктора Вексельберга і не має жодного стосунку ні до Іванова, ні до музею в Баден-Бадені. Наш співрозмовник заявив, що музей не може коментувати авторство того чи іншого предмета з фотографії.
Підіб’ємо підсумок
«Пролетарський сніданок» уперше пов’язали з Фаберже близько десяти років тому, коли з’явилися новини про придбання цієї роботи (без «народної» назви) музеєм у Баден-Бадені. До повідомлень не додавалися фотографії клейм, дані про попередні власники та інші відомості, які прийнято вказувати у подібних ситуаціях. Сам музей згодом прибрав інформацію про «Пролетарський сніданок» зі свого сайту, не надає його на виставки, а точне місцезнаходження арт-об’єкта нам встановити не вдалося. Справжність деяких предметів, що експонуються у Баден-Бадені, викликає серйозні підозри в експертів, антикварів та колекціонерів.
У жодному авторитетному каталозі робіт Фаберже нам не вдалося знайти опис виробу, схожого на «Пролетарський сніданок», проте він зустрічається в публікації 2008 року, яка присвячена іншому майстру та його роботі під назвою «Маніфест 1905 року». Проте остаточний висновок можна буде зробити тільки при звірянні фотографій нібито роботи Фаберже, поширених в інтернеті, та зображення «Маніфесту», виготовленого Топтуновим та Левенталем.
provereno.media