(хоча до них була каша)
Наші улюблені мисливці-збирачі™, звісно, тільки те й робили, шо кочували з місця на місце – але, як у кожного туриста, в них були улюблені місця, куди вони повертались, покочувавши по колу (попередньо засравши всі інші місця).
Наприклад, вдале поєднання вигін річки-затока-дерева-пляж-краєвид..тобто, риба-дрова-ягоди-шишки-гриби-.. і, звісно, дикорастущі злаки.
Які визрівали в великій кількості, пахать-сіять їх тоді ще не надо було, і – головне!– визрівали вони чьотко по графіку, який легко було запам‘ятати навіть без календаря.
Жувати їх на суху – звісно, задоволення ще те, але наші туристи вже знали вогонь, воду і каміння – тому легко могли “варити кашу” – наприклад, на пласкому камені з заглибленням. Або навпаки, нагріваючи каміння і кидаючи їх в шкіряний бурдюк з водою (задовго до винаходу кераміки, звісно).
А при чом тут пиво?
А ось при чому. По-перше, замочене зерно, і забуте, наприклад, нерадивою господаркою (або її з‘їв леопард),або підмочене дощем – має властивість БРОДИТИ…
І тоді раптом після вживання такої “каші” світ становився краще, хотілось поржать, подвигів, розмноження популяції і обговорення проблем створення цивілізації…
Як кожен експеримент, на відміну від випадковості – це передбачуваний результат послідовності дій – зерно вже замочували навмисно, додавали шишки і гриби – і ділились досвідом з сусідами, які цікавились – а чо у вас тут так, блять, весело, і нільзя лі сдєлать музику потіше?…
а хліб, шо хліб? То треба було по-перше, придумать: змолоти в борошно, потім замісить, потім випікти..Предки були раціональними – чим простіше шлях до досягнення результату – тим вірогідніше його виберуть.
І опять же: ну от зжерли ви пів-буханки хліба, і шо – хіба вас потягне на подвіги, поржать, розмножуватись і обговорювати проблеми створення цивілізації? Так отож….