Вони збирають друковані символи «по частинах». Для зручності комп’ютерного набору ієрогліфи розбиті на більш прості елементи (графеми), зображення яких нанесені на клавіші. Цих елементів близько 200, так що на кожну клавішу доводиться кілька графем, скомпонованих за певними ознаками, зокрема за зовнішньою подобою.
Будь-який з ієрогліфів може бути «написаний» послідовним натисканням не більше чотирьох клавіш, так що китайські слова можна друкувати нітрохи не повільніше, ніж українські або англійські. Для полегшення роботи вся клавіатура розділена на зони. У кожній з них, як правило, містяться графеми з однієї і тієї ж базової рисою, з якої починається їх каліграфічний пропис. Налічується всього п’ять базових характеристик (горизонтальна, вертикальна і т. Д.), Тому і на клавіатурі є п’ять зон, в яких уже нескладно знайти потрібну графему.
Існують, втім, і інші способи набору текстів. Скажімо, при фонетичному методі спочатку за допомогою латинських букв передається звучання китайського слова, а потім із запропонованого комп’ютером ряду ієрогліфів з однаковим звучанням (що в китайському далеко не рідкість) вибирається потрібний. Є також спосіб, що поєднує два вищенаведених метода.
