Про це відома українська письменниця та співачка розповіла у авторській колонці одного з українських видань.
«Щодо ейджизму, то його я карала би законом на рівні расизму. Бо коли чую від подруги, 35-річної професіоналки у сфері комунікацій, що їй відмовляють у вакансії через вік (!), у мене рухається волосся на голові. Я, звісно, розумію, що ринок праці щодня заповнюють молоді зубаті і рукаті, які на все з презирством пхекають “прошлий вєк!” Але чомусь трохи втомлюють помилки в кожному другому слові й поставлені для краси коми у меседжах від цих юних геніїв. Інколи до амбітності та слоганів “ти вартий найкращого!” варто б додавати бодай мінімальні здобутки (що лише підкріплять “революційні ідеї”, звісно!) і якесь здорове почуття такту, чи що.
Стоп. Я тут не виступаю проти молодих спеціалістів – це було би ейджизмом у зворотний бік. І як будь-яка доросла людина, що колись була юною, “с дєцкім відом, увольтє єйо!”, “вічним підлітком” і “нєженствєнною пацанкою” з амбіціями і баченням, я розумію, що вік і досвід не завжди означають професійний розвиток і компетентність. (Цілі пострадянські покоління клерків, чиновників та інших громадян з філософією “досидіти до пенсії” – цьому доказ). Просто я не розумію, як такі загальні категорії, як вік, стать, національність, можуть бути мірилом цінності окремо взятої особистості.
І тим більше – о Господи, зовнішність. Якщо не йдеться про вакансію “обличчя марки”, манекенниці, хостеси, секретарки на рецепції, елітескортниці та ще ряду екстер’єрних професій – WTF, роботодавці?.. Навіть акторок останні кілька десятиліть вже не міряють за “писаною красою”, а лише за харизмою й талантом (хвала Меріл Стріп). Хто і коли вирішив, що відповідати канонам краси дорівнює професійній чи людській якості? Хто встановлює цей канон? Чи ринок праці і ринок рабів десь там давно і глибоко переплелися у людських стереотипних уявленнях?.. Так от варто би розплести ці застарілі сіті.
Інакше є шанс самим у них потрапити. Як нинішнім молодим снобам, так і роботодавцям. І навіть не тому, що Karma is a bitch. Просто порядок речей такий: всі постаріємо, шановні. Навіть якщо у 22 це здається малоймовірним. Хочеться чморити інших, якихось чужих тьоток?.. Що ж. Діло ваше. Але як ви себе прийматимете у відповідному віці – залежатиме не лише від вашого косметолога й мейкапа. Порожняк всередині не запудриш, хоч яким би професійним не був ваш візажист».