Автор: Йорн Утзон
Дата побудови: 1973 р.
Місце знаходження: Сідней, Австралія
Архітектурна елегантність Сіднейського оперного театру зробила його одним із найвідоміших будівель XX століття. Його знають навіть ті, хто ніколи не був у опері. Важко повірити, але цей оригінальний проект був розроблений ще 1956 маловідомим датським архітектором Йорном Утзоном.
Будівництво театру вимагало застосування новаторських на той момент технологій, через що початковий бюджет був перевищений у десятки разів. Про те, як це позначилося на долі архітектора, чому він так ніколи наживо не побачив будівлю, яка принесла йому світову славу, і як вдалося втілити такий сміливий для свого часу проект – читайте в нашій статті.
Перші спеціалізовані оперні театри з’явилися лише наприкінці ХІХ століття. Спочатку це були будинки з класичним плануванням: прямокутними залами, традиційною сценою та просценіумом. Але вже у другій половині ХХ століття почали з’являтися оперні театри оригінального планування. Один із найяскравіших прикладів – Сіднейський оперний театр – історія якого почалася в 1956 році, коли влада штату Новий Південний Уельс оголосила про міжнародний конкурс на кращий проект подібного культурного об’єкту в Сіднеї. У конкурсі взяли участь 223 проекти, а переможцем став данець Йорн Утзон. Його проект складався всього з кількох простих нарисів, але сміливість та оригінальність ідеї настільки вразили знаменитого архітектора Ееро Саарінена, що доля першого місця була зумовлена.
Йорн Утзон задумав будівлю театру як набір черепашок, вигини яких одночасно нагадуватимуть хвилі океану. Однак ця візуально приваблива конструкція виявилася складною для втілення. Перший камінь в основу будівлі, що знаходиться в гавані неподалік королівських ботанічних садів і сталевого мосту Харбор-Брідж, було закладено в 1959 році, а закінчено воно було лише через 14 років. Будівництво включало три основні етапи: зведення подіуму, спорудження зовнішніх оболонок, інтер’єрні роботи.
Складнощі почалися вже на першому етапі. Подіум довелося модифікувати відразу після зведення в 1963 році, оскільки, за уточненими розрахунками, його потрібно було зміцнити, щоб він витримав масивні бетонні конструкції “черепашок”, вага яких склала більше 27 тонн. Покрівля театру, максимальна висота якої – 67 метрів, утворюється несучими бетонними сферами діаметром 150 метрів. Вони складаються із збірних трикутних бетонних панелей, що спираються на 32 збірні нервюри, також виготовлених із бетону. Вигини дахів мають однакову форму за рахунок того, що нервюри – це частини одного великого кола, завдяки чому будівля має гармонійний вигляд. Для контрасту з навколишньою гладдю води раковини облицьовано 1056066 керамічними плитками шведського виробництва. Разом із укладанням черепиці знадобилося 11 років, щоб повністю завершити цю складну конструкцію.
Відносини архітектора з владою штату з кожним роком ставали дедалі напруженішими. Замість запланованих 4 років будівництва та бюджету у 7 млн. доларів, проект зажадав 14 років та вкладення 102 млн. доларів. І в 1966 році Утзон залишив Сідней після серйозної сварки з міською владою і більше ніколи не повертався до Австралії.
Екстер’єр проекту було закінчено відповідно до задумів Утзона, але в роботах усередині будівлі він участі не брав. В інтер’єри було внесено низку змін, деякі з яких були необхідні – зокрема, для кращої акустики були зроблені спеціальні стелі, що відбивають звук.
Незважаючи на такий довгий та складний процес будівництва, результат вийшов вражаючим. У 2007 році будівля була включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. А за чотири роки до цього, при врученні Утзону Прітцкерівської премії, член журі Френк Гері назвав Sydney Opera House “будівлею, яка випередила час, технології і змінила образ цілої країни”.